По-перше,

при стисненні повітря до 7 атм ця цифра збільшується у 100 разів. Розміри 80% із них менші за 10 мікронів. Для порівняння: дим тютюну має розмір близько 0,5 мікрона, цементний пил — 1,0 мікрон, а атмосферний пил — близько 5 мікронів.
Для розуміння: частка розміром 40 мікронів ледь помітна неозброєним оком.
Звісно, організм людини поступово пристосовується до такого повітря навколо. Проте в медичних установах повітря додатково стискається, а отже — пацієнт отримує ще більш концентровану кількість часток безпосередньо в організм.

По-друге,

у звичайному змащеному оливами компресорі від 2 до 10 ppm/w (часток оливи на мільйон в об’ємі) потрапляє у стиснене повітря. Якщо взяти компресор потужністю 37 кВт (наприклад, з консервативними 4 ppm/w оливи), то матимемо 18,2 літра оливи, розчиненої у стисненому повітрі, яке вироблятиметься за 8000 годин операційного часу.
Таким чином, звичайний компресор у медичному закладі становить токсичну небезпеку для пацієнта.

По-третє,

у звичайний сонячний день у 4080 м³ повітря, що надходить до компресора, міститься близько 73,8 літра води.
Ця вода шкодить технологічному обладнанню, зокрема апаратам ШВЛ. Тому це створює корозійну небезпеку для високовартісного медичного обладнання.
Також не забуваємо, у звичайних компресорів стоїть фільтр вхідного повітря з розміром затримуваних часток 4–10 мікронів. У той час як різні спори та бактерії мають розмір близько 2 мікронів. Тож звичайне повітря у медичному закладі становить біологічну небезпеку.