По-перше,

кисень життєво необхідний у медицині, особливо в палатах інтенсивної терапії, операційних блоках, у швидких авто та приймальних відділеннях. Після останньої пандемії киснем мають бути забезпечені всі лікарні.
Вибір джерела кисню залежить від спроможностей лікарні та інфраструктури міста чи населеного пункту, де вона розташована. Зазвичай вибір зводиться до дилеми: виробляти кисень самостійно (автономно) чи все-таки купувати його рідким або газоподібним на заводі.

По-друге,

купувати кисень у балонах чи в рідкому стані для газифікаційних станцій, але при високій потребі в газі такий спосіб є надто витратним. При цьому слід враховувати витрати не лише на закупівлю, а й на транспортування кисню.
Швидкий підрахунок показує: генератор кисню для самостійного виробництва газу окупається за період від трьох місяців до року — залежно від продуктивності генератора та його комплектації. Натомість собівартість заправки одного балона місткістю 40 л становить 37–45 гривень.

По-третє,

медицині необхідне постійне, безперебійне постачання кисню. Навіть невеликий логістичний збій для медицини — це втрачене життя пацієнта.
А збій рано чи пізно стається через віддаленість кисневого заводу, черги за киснем (ми бачили це під час COVID), через зростання цін та постійні закупівельні процедури, брак бюджетних коштів або знищення ворогом кисневого цеху підприємства, де ви купували кисень (мобілізація персоналу заводу також додає ризиків).